Д-р Роберт Мюррей

Привіт, це доктор Мюррей і та сама автоматизована система теплиці. Клімат у нормі, тож не забудьте простерилізувати садову лопатку. Шоне, це я тобі нагадую.

Ще одне автоматичне повідомлення. Стабільність клімату падає, тож виправте це. Шоне. Негайно.

Я знаю, що хтось відкрив сейф і забрав насінину-джерело. Але ми записуємо дані з усіх карток доступу, тож я неодмінно дізнаюся, що це був ти, Шоне...

Записане повідомлення: Цю секцію заблоковано. А це означає, що ТИ все зіпсував. Шоне — негайно до мене в кабінет. ЗАРАЗ.

[Мюррей] Це був не ліс, а сад. Там була стежка, що серпантином вела до центральної точки — до каменю в самому серці, який пульсував світлом. Світло стало корінням, коріння стало лісом, а ліс здійнявся до самого неба. [Боу] Ну і? Ми описуємо щось чуже, нам невідомо, за якими законами існує цей світ... [Мюррей] Але фундаментальні закони все одно діють. Вуглець сполучається з киснем, магнітна індукція створює електричний струм... ...і якщо діють фундаментальні закони фізики, то чому б не діяти фундаментальним законам природи? Конкуренції, еволюції. Що робить садівник? Дає одній частині природи перевагу над іншою. І я вам кажу — цей ліс виростила не лише природа.

Що таке життя, як не дедалі довші ланцюги матерії, сплетені докупи? Вуглець, водень, кисень — усе це з'єднується у щораз складніші форми. Вдома... вдома ми сприймаємо цю складність як належне. А тут усе інакше: здається, навіть найскладніші організми щомиті прагнуть розсипатися на свої найпростіші складові.

П'ятий день божевільного експерименту Емілі. «Це всього лише електрони», — каже вона. «Я впевнена, що ми зможемо безпечно з ними взаємодіяти», — каже вона. Я не інженер, але навіть мені зрозуміло: власних рун їй нізащо не створити.

...ХТОСЬ ВИМКНЕ ЦЮ КЛЯТУ ТРИВОГУ?! Емілі, знайди мені руну, яка її вимкне — або хоча б приглушить! ТАК, Я БАЧУ, ЩО ВОНО ПРОКОВТНУЛО ЗРОЩЕННЯ, ДЯКУЮ, ШОНЕ! Хтось уже ЗРОБІТЬ ЩО-НЕБУДЬ!

Сьогодні Емілі нарешті вдалося поєднати органічну інопланетну технологію з нашим обладнанням і створити руну. Процес болісний і повільний, але все ж... Сподіваюся, вона не сприйняла наше парі надто серйозно. Бо я справді не потягну довічно пригощати її чаєм.

Шоне, доки я не скажу припинити витріщатися на ту рослину, ти дивитимешся на неї, аж очі з орбіт повилазять. Зрозумів? Ми вже зайшли надто далеко.

Я ніколи не вірив у теорію розумного задуму, але тут... тут вона набуває зовсім іншого сенсу. Тут усе взаємопов'язане, усе живе в симбіозі й постійно змінюється... Наче сам світ прагне, щоб його побачили. І щойно на нього дивишся — він починає розвиватися.

На кожні 50 рун, які створює Емілі, 49 виявляються невдалими. Але навіть одна-дві вдалі... Ми могли б змінити весь світ.

Коли ми вперше відкрили силу цих «рун», я думав, що вони докорінно змінять саму науку про матеріали. А натомість доктор Дане змайстрував гак і гармату з якоюсь липкою гидотою. Мабуть, у нього свій підхід до роботи.

Алан і Емілі неабияк зацікавили всіх своїми «рунами». Тільки уявіть: звичайний символічний предмет, який здатен спричиняти цілком реальні фізичні зміни. І навіть якщо розв'язати енергетичну кризу нам не вдасться, з такими штуками ми могли б перевернути весь світ...

Сьогоднішній досвід на межі смерті був... е-е... одинадцятим? Дванадцятим? Цього разу мене мало не проковтнув один із тих монстрів із щупальцями. Але найкумедніше знаєте що? Коли ця тварюка намагалася проковтнути мене цілком, мене найбільше вразило одне — зуби, вони були всюди. Навіть на іншій планеті еволюція чомусь обожнює гострі, мов голки, ряди зубів.

Кетлін, ти ж знаєш, я не люблю здіймати галас, але це вже не просто «самовільно залишив службу». Це «був живцем зжертий на чужій планеті»! Це проблема не відділу кадрів, а шлунково-кишкового тракту!

Ми врятуємо світ. Який же це пафос — таке казати ботанікові. Але тут, серед енергії цієї планети... може, це й не просто слова. Може, нашим дітям більше не доведеться мерзнути під час чергової затяжної зими, а комори знову будуть повні. Я лише хочу, щоб моя родина була в безпеці. Чого ще бажати?

Я казав їй, що не варто було повертатися. Казав, що ще не готовий. Після того, що сталося з Льюїсом, Сен... мені треба було залишитися там. Але я повернувся, підвівши свою команду. Я не знаю, як усе це виправити. Ніколи й не знав.

Я не знаю, чи хтось це почує. Не знаю, чи... Якщо ви ввімкнули машину, то вже знаєте, що відбувається. Стабілізувати Розлом, урятувати Землю... ...але приректи цей світ. Або назавжди закрити Розлом. Земля й далі страждатиме, люди голодуватимуть, наші люди... ...але цей світ житиме! Не знаю, що б я обрав на їхньому місці. Та, схоже, мені вже не судилося це з'ясувати.