Алард

Я підвів свій народ. Вони покладалися на мене... ...а я їх підвів.

Ох, ви не звідси! Перепрошую за неввічливість! Я Алард, алхімік Касл-Рока. Точніше, колишній алхімік, а тепер — в'язень цієї проклятої вежі.

Ви, мабуть, думаєте: як же я з вами розмовляю? На щастя, у мого наставника були нікудишні коліна і він терпіти не міг сходів, а справжньому алхіміку без вежі ніяк! А щодо того, як я вас бачу... ну, тут не обійшлося без чарів.

Якось я сказав одному дурню, що його жарти — дитячий садок. За це він запроторив мене сюди своїми пекельними чарами. На щастя, алхімік із нього ніякий, тож я йому досі потрібен живим.

Але не все так погано, бути замкненим у зачарованій вежі теж має свої переваги. Я досі не знаю ні голоду, ні спраги. Щоправда, є один маленький нюанс: я тут геть один-однісінький.

Ви, мабуть, уже помітили, як з'являються ці «вікна». Спочатку я думав, що вони ведуть в інший світ, але тепер гадаю, що крізь них можна зазирнути крізь сам час!

Іноді крізь них з'являлися різні предмети — так само, як щойно з'явилися ви. Більшість із них ми так і не змогли пояснити. Деякі навчили нас використовувати пару чи блискавку, щоб творити... дивовижні речі. А ще завдяки їм ми чимало дізналися про пожежну безпеку.

Я певен, що ці «вікна» пов'язані з кристалом у головній залі. Схоже, він існує одночасно в багатьох часаз нараз — я з радістю перевірив би цю теорію, якби не був тут ув'язнений. Щоправда, для такого експерименту мені, мабуть, знадобилося б дві версії самого себе.

Мої люди ледве виживали в цьому місці, навіть коли ми виявили рослини, що росли там, де життя, здавалося б, узагалі неможливе.

Мої побратими часом питають, чи судилося нам померти в цьому місці. Відповідь — «майже напевно так». Але варто їм це сказати, як вони чомусь страшенно засмучуються.

Відтоді як наш король прирік нас на це місце, у нашому світі почали з'являтися... аномальні розриви. Ми бачили видіння жахливих чудовиськ, а ці насінини... вони точно не з нашого світу.

А тут ще один із вас! У вас, звідки ви там прийши, усі ходять у таких костюмах? І як ви справляєте базові природні потреби? Чи вам щоразу доводиться його знімати, коли треба... ну, самі розумієте.

Я бачив у тих «вікнах» пристрої, схожі на ті, якими користуєтеся ви. Це якась форма прирученого магнетизму, чи не так? Хм, звучить логічно, дайте-но подумати...

Іноді я записую ці думки, а перечитавши їх згодом, думаю: та це ж якась несусвітня маячня. Звісно, мені за це соромно. Я мав служити своєму народові, а натомість лише підводжу його.

Ви тут стоїте, сподіваючись почути від мене слова розради? МЕНЕ ЗА ДОПОМОГОЮ МАГІЇ ЗАЧИНИЛИ НА ВЕРШИНІ КРИЖАНОЇ ВЕЖІ! Якщо порівнювати, то у вас, повірте, справи йдуть просто чудово.

Я намагаюся бути уважнішим до чужих почуттів. Ну як виходить? Ви тут переживаєте через свої почуття, а я тим часом сам-один, ув'язнений магією в нескінченному крижаному пеклі. Але мені не байдуже, що ви відчуваєте. Чесно.

Мій наставник намагався опанувати силу самого місяця, щоб повернути наш народ додому. Та перш ніж завершити роботу, він зник, не залишивши жодних чітких вказівок — лише купу сумнівних віршиків... і малюнок сови.

Ці ваші пристрої — надзвичайно цікаві. А ця речовина, якою ви користуєтеся, не є ані твердою, ані рідкою, але, схоже, має магнітні властивості...

Схоже, у моєму світі з'являється дедалі більше предметів із вашого світу. Цей пристрій, що опинився в головній залі, він взаємодіє з кристалом, так? Надзвичайно цікаво... Треба все занотувати, поки нас не стерло з реальності!

Привіт, чи є хто? Агов?

Агов! Дай-но я поправлю дзеркало.

Світ змінюється — цей світ, той світ! Час і простір, усе навколо змінюється! От тобі й закони демонів, богів і людей!

Продовжуйте!

Я мушу все запам'ятати. Вивчити кожну дрібницю. Можливо, саме ці люди знають відповідь.

Можливо, я все-таки зможу вибратися з цієї проклятої в'язниці!

О, це ви! Оу, це ви, близнюки-придурки. Ви що, сам час зламали? Авжеж, зламали! ТЕПЕР ВИ ТУТ ЗАСТРЯГЛИ, ЧИ НЕ ТАК?! Ласкаво просимо до катастрофи — лише на десять років пізніше, зате тепер на все життя!

Гляньте на нас — експериментуємо. Ну хіба не мило, хіба не весело?

...ви, мавпи з губками замість мізків, ви відьомські риби, ви млинцеві йолопи!

Знаєте, чого бракувало моїй в'язниці у вежі? ЗАСТРЯГТИ НАВІКИ В БЕЗКІНЕЧНІЙ ПЕТЛІ ЧАСУ.

Тільки погляньте, хто знову повернувся. Але це ти з учорашнього дня чи ти з майбутнього? Кружляємо туди-сюди, знову й знову... Ну давай, торкнися ще чогось, чому б і ні... ...раз уже маєш руки, то користуйся ними — мацай усе підряд!

Ще побачать, ще переконаються! Може, мені їм допомогти? Вони й самі в усьому переконаються...

Цікаво... У вас теж є бульбашка нульового часу. Моя з'явилася кілька років тому або, може, кілька секунд тому. Немає нічого приємнішого, ніж зупинити невблаганний плин часу, що веде все до загибелі!

Я вже казав, що ніколи не сплю? Десять років я не сплю. ДЕСЯТЬ РОКІВ дивлюся, як світ раз за разом повертається до початку...

...Десять років на самоті, невже я збожеволів? Чи я вже був не в собі? Чи ще тільки починаю божеволіти? Хотілося б, щоб хоч хтось міг мені сказати...

Не забудь посунутися! Уже посунувся. Ще посунуся. Рухайся туди-сюди, вперед-назад, раз за разом, доки... ...не второпаєш, як воно працює!

Зачекай секунду... і три, два, один...!

Та-да! І знову всі по колу!

Ти відчуваєш? Я відчуваю це.... це так само як вчора, як завтра, і... ...приготуйтесь, і.... ПОЇХАЛИ!

Який сенс узагалі намагатися?! Кружляєш по колу, раз за разом, а зрештою нічого не змінюється. Три, два, один...

Світ ось-ось зміниться! Ні, не зміниться! Нічого ніколи не змінюється! Прощавай, вічність! І знову — привіт, вічність!

Привіт, вічносте. Аякже, знову.

Знову по колу і так без кінця...

[зітхає] ...знову тут!

Чуєте? Тік-тік-тік... і фіть!

Знаєте, як мене колись називали? «Алард Яснозорий»! Зір ясний, як багно, ясний, як трясовина, ясний, як велетенський, катастрофічний, світонищівний...

... і знову тут.

О, диво алхімії, чудеса природи... А ТЕПЕР ПОГЛЯНЬТЕ, ХТО ТУТ У НАС ДИВО! І знову по колу!

Мило дивитися, як ви не здаєтеся. Але ще навчитеся, що краще й не намагатися.

Ic hebbe gheweest alte crachteloos, endelike. Emmer alte crachteloos.

Я зрештою виявився безсилим. Завжди був слабким.

Вони звинувачують тебе, Аларде. Вони тебе осоромлюють. Ти всіх підвів. І знову їх розчаровуєш.

Ти починаєш розуміти... (Ти ніколи не зрозумієш. Тільки поглянь на себе!) ...немає ні майбуття, ні минулого — є лише тепер... ...тепер, і знову ця мить, і так навіки!

Створюєш примар, які створюють примар, а насправді примара — це ти. Ти коли-небудь про це замислювався?

Ви коли-небудь помічали, що в часі завжди є лише дві ваші примари? Мабуть, воно й на краще. Уявіть, якби крізь час сновигало більше двох ваших двійників — аж кров холоне в жилах.

Я буду чесним з вами. Час — не проста річ. Не здавайтеся.

Та навіщо я взагалі намагаюся вам допомогти... ...це ваша провина!

Замкнений у своїй вежі, я тільки й роблю, що думаю, прокручую всі думки. У голові стільки всього, що, здається, вона зараз вибухне! А потім ми знову повертаємося сюди — і виявляється, що всі ці роздуми нічого не змінили. А я все ще проклятий.

Ви знайшли уламок кристала! Може, якщо ви знайдете решту три, то нарешті зможете усе змінити на краще! (Ні, Аларде! Дурню, надія — це пастка, надія — це пастка...)

А що, якби була ще одна вежа, і в ній сидів ще один я — інший, але водночас такий самий... ...це щось пояснює? Ні, зачекайте...

Мені корисно практикувати англійську! Ти — шибеничне поріддя! Козячий недомірку! Безхребетний хробак! Брудна жовчна бульбашко! Блохомозкий йолоп! [сміється] ...ах, а й справді добре, коли нарешті є з ким поговорити!

Ідея! Повертаємося в часі — до того як ми опинилися тут, а потім перетнемо межу моменту, коли ми звідси підемо, та залишимо собі інструкції... ...Ні, не виходить, стривайте...

Ідея! Якщо ми перетворимо олово на срібло, потім срібло на свинець, а тоді... ...Ні, і це теж не спрацює.

Ідея! Ні, зачекайте, це взагалі не працює... Не зважайте на мене!

Я візьму невелику перерву. А ви продовжуйте без мене.

Ви коли-небудь боялися випадково вбити власну бабусю? Або поцілувати її? Ні? Забудьте, що я щось казав.

Ну дивіться, ви вже навчились співпрацювати із самими собою. Але все одно це лише ви...

Ах ти осел, гадюче поріддя, недоладне й перекошене!

...так, я саме про тебе!

Хм, ще один уламок кристала. Схоже, це важливо. Слава богам, що в нашому розпорядженні ЦІЛА ВІЧНІСТЬ, щоб із цим розібратися!

Ще одне перезавантаження! Ну ж бо, ви вже знайшли уламки — невже не можете докопатися до розгадки? Це ви зламали час, невже не можете його полагодити?

Я правильно висловлююся вашою мовою? «Від одного вашого вигляду мене аж тягне виблювати на щойно випрані штани!» Правильно сказав?

Ох, останній перезапуск тебе засмутив? ТАК А НЕ ТРЕБА БУЛО ЛАМАТИ ЧАС!

Це ж мало бути очевидним!

Знаєте, скільки я вже тут ув'язнений? Я й сам не знаю скільки минуло, але відчуваю, ніби ціла вічність промайнула за одну мить...

Усе через вас, ви, шибеничні поріддя...!

Ви коли-небудь думали, що буде, якщо ви довбні могли б усе виправити? БА-БАХ! Ну давай, давай. Не зупиняйся.

А може, не такі ви вже й телепні, мої божевільні друзі, що час розтрощили?!

Бууууум! Воно зараз вибухне! О, не хвилюйтеся — з моєї магічної в'язниці не так просто втекти, навіть якщо реальність розлетиться на друзки... ... але ви! Насолоджуйтеся канонадою, ви, крилаті йолопи! Безпорадні хробаки, ви, ходячі недоробки, перевернуті гладіолуси... [сміється]

[сміється] [сміється] [сміється як навіжений]